Ecology - Дністровська ГАЕС
Субота, 10.12.2016, 01:15Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Людство і довкілля

Людська діяльність

Проблеми в Україні

Кельменеччина

Форма входу

Погода

Друзі сайту

Пошук

Статистика

Интернет-статистика
Дністровська ГАЕС
Перший агрегат Дністровської ГАЕС запрацював на повну потужність  

Запуск першого дослідного оборотного гідроагрегату "Слава" Дністровської ГАЕС в Чернівецькій області на повну потужність здійснено 10 січня. Це найпотужніший оборотний гідроагрегат Європи, спроектований, виготовлений, змонтований і запущений українськими виробниками. Про це ZAXID.NET повідомили в прес-центрі компанії "Енергопром" - генерального підрядника будівництва Дністровської ГАЕС.


"Це енергетична перемога України", - заявив після пуску голова правління ВАТ "Укргідроенерго", Герой України Семен Поташник. 

Як повідомив генеральний директор "Енергопрому" Сергій Лісніченко, основні функції Дністровської ГАЕС - регулювання частоти і графіка навантажень в енергосистемі України, формування аварійного резерву. Головна вигода від запуску Дністровської ГАЕС - це підвищення стабільності функціонування енергосистеми країни. 

"Цей показник важко оцінити кількісно, адже, за оцінками фахівців, пониження частоти струму в енергосистемі з 50 гц до 49 гц у часи пік завдає збитків економіці України на майже 100 мільйонів доларів. Введення в дію тільки першого агрегату Дністровської ГАЕС , який має потужність 324 МВт в турбінному і 421 МВт в насосному режимах, значно полегшить роботу енергосистеми України і забезпечить річний прибуток майже 90 млн грн, що відчутно покращить подальше фінансування будівництва ГАЕС", - заявив С.Лісніченко.

*

Що таке ГАЕС, і нащо вони потрібні
Піки навантаження у мережі 

Попит на електроенергію не є стабільнім, він коливається протягом доби та відповідно до пори року. Виробництво електроенергії теж має коливатися відповідно до графіку споживання.

Постійна зміна потужності видобутку електроенергії електростанціями ускладнює виробництво, а на АЕС взагалі неможлива. Тому необхідно або мати достатньо маневрових потужностей, або вдаватися до заходів для коригування попиту. Маневрові потужності, такі як ГЕС або ТЕС на газу можуть швидко змінювати режим генерації видобутку відповідно до зміни обсягу попиту. Вважається що обсяги цих маневрених потужностей мають становити 16-17% усієї енергосистеми, виходячи із звичайного коливання попиту протягом доби та протягом року, за умови відсутності заходів з коригування попиту. В Україні частка маневрових потужностей скорочувалась у зв’язку з ростом частки АЕС у загальному обсязі генерації електроенергії (яка сягнула 52%) і зараз становить близько 10%.

Вирішення проблеми пікових навантажень можливе різними шляхами. По-перше, можливим і необхідним є керування попитом на електроенергію, тобто створення умов коли коливання попиту протягом доби щонайменше. По-друге, можливе використання електростанцій де є технічна можливість швидко змінити обсяг виробництва електроенергії і відповідно споживання сировини. Проте, згідно з енергетичною стратегією країни, цю проблему планується вирішити третім шляхом – за рахунок будівництва до 2030 року черги гідроакумулюючих станцій, що працюють як акумулятор.  
Як працює ГАЕС

 ГАЕС – це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію, вироблену іншими джерелами. Спочатку ГАЕС закачує воду у басейн, що знаходиться на певній висоті, таким чином створюючи запас потенційної енергії. Потім спускаючи воду через турбіну нижнього отримують електрику як на звичайній ГЕС. При цьому ГАЕС споживає більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж виробляє, спускаючи воду назад до водоймища.

Використовуючи електроенергію з об‘єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30%, електроенергії втрачається. У Дністровської ГАЕС повна проектна потужність у турбінному режимі складає 2268 МВт, у насосному - 2947 МВт.

Економічну доцільність ГАЕС намагаються обґрунтувати різницею тарифів на електроенергію, що діють вночі та протягом дня, яка виникає внаслідок зниження попиту вночі. Окрім покриття піку навантажень попиту в енергосистемі ГАЕС виконують роль аварійного резерву.
ГАЕС у контексті Енергетичної стратегії України
Енергетична стратегія України
У березні 2006 р. Кабінет Міністрів України затвердив „Енергетичну стратегію України на період до 2030 року” . Стратегія, на основі прогнозу зростання обсягів виробництва ВВП майже втричі, планує зростання виробництва електроенергії у 2,22 рази. До 2030 року планується будівництво 22 нових блоків АЕС.

Як зазначають експерти розробленої рядом українських неурядових організацій “Концепції „неатомного” шляху розвитку енергетики України”, при підготовці Стратегії не проводилося досліджень з визначення фактичного об’єму втрат енергоресурсів у різних галузях народного господарства, тому цей показник не відображає реального потенціалу енергозбереження країни.

Оскільки АЕС є найменш маневровими генеруючими потужностями, а частку електроенергії, що вони будуть виробляти, планується зберегти на рівні близько 52 % то виникає проблема регулювання пікових навантажень у мережі. Для цього Стратегія передбачає введення регулюючих потужностей - ГАЕС, будівництво яких було розпочато раніше за радянських часів: Ташлицької, Канівської та Дністровської. Очікується «введення протягом 2007-2010 років гідроенергетичних потужностей на Ташлицькій та Дністровській ГАЕС та в період 2020 – 2030 рр. - Канівської ГАЕС”. Існують також технічно застарілі проекти 1970-х років побудови ще декількох ГАЕС на Верхньому Дністрі та на р. Дніпро. У 2005 році обсяги виробництва електроенергії ГАЕС склали 0,2 млрд. кВтг У перспективі вони мають досягти: у 2010 році – 2,2 млрд. кВтг; у 2015 р. – 3,2 млрд. кВтг; у 2020 р. – 3,9 млрд. кВтг у 2030 р. – 4,5 млрд. кВт/г.» (Енергетична стратегія України на період до 2030 року”).
 

*


Недоліки Енергетичної стратегії України до 2030 року 
 
Аналіз основних показників Стратегії показує, що всі вони взаємопов’язані та підпорядковані основній ідеї документу – розвитку енергетики України за рахунок пріоритетного використання атомної енергії та ТЕС, що працюють на вугіллі. Розробники Стратегії виходили з сьогоденного завдання різкого зменшення використання газу, недооцінюючи інші небезпеки пов’язані з запропонованим планом.

Стратегія не передбачає різкого підвищення енергоефективності економіки України. Сьогодні Україна є серед лідерів використання енергії на одиницю ВВП у світі, маючи надзвичайний потенціал для зменшення потреб у енергоресурсах. Для прикладу, рівень енергоефективності, якого має сягнути Україна у 2030 році, що закладено до Стратегії, досягнуто у сусідній Польщі вже сьогодні.

Стратегія не розглядає проблеми, пов’язані з атомною енергетикою. Зокрема, повну залежність від Росії по паливу та устаткуванню, значні ризики аварій та терористичних атак, забруднення навколишнього середовища під час видобутку урану, невирішеність питання з радіоактивними відходами. І, головне, необхідність надзвичайно великих інвестицій.

Стратегія передбачає зростання видобутку вугілля у два рази до 2030 року. Важко оцінити можливості такого росту видобутку в Україні. Проте, ще важче зрозуміти логіку авторів які сподіваються, що при такому зростанні попиту та необхідності добувати більше вугілля в складних умовах, це призведе до зменшення вартості вугілля.

Закладені у Стратегію надмірні виробничі потужності виробництва електроенергії намагаються виправдати переведенням опалення з газу на електрику. Не кажучи про те що така зміна не має нічого спільного з енергозбереженням, бо передбачає значне збільшення втрат енергії (частина якої все одно буде виробляться з газу), ми звертаємо увагу на необхідність надзвичайних капіталовкладень в систему транспортування електроенергії. Раціональність таких інвестиції особливо сумнівна з огляду на досить розвинену систему постачання газу.

У відповідь на затвердження „Енергетичної стратегії України на період до 2030 року” низкою неурядових організацій та незалежними експертами була створена Концепція «неатомного» шляху розвитку енергетики України, в якій обґрунтовується, що існує альтернатива «атомному» сценарію розвитку енергетичного комплексу України. Полягає вона, в першу чергу, у впровадженні енергозберігаючих і енергоефективних технологій та реальному використанні потенціалу нетрадиційних, відновлюваних та позабалансових джерел енергії, хоча також передбачає перегляд сценарію стрімкого скорочення використання природного газу.

Аналіз існуючої та прогнозованої Стратегією структури споживання первинних ресурсів показує, що частка нетрадиційних, відновлюваних та позабалансових джерел енергії в загальному споживанні первинних енергоносіїв в Україні не тільки не збільшується, а навіть дещо зменшується в 2030 р. у порівнянні з 2005 р. У Концепції обґрунтовується також, що прогноз споживання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) у 2030 р. завищено на 213,1 млн. т у. п., що говорить про низьку якість Стратегії, і дає підстави сумніватися в усіх інших даних і висновках.

Стратегія наполягає на необхідності ГАЕС для регулювання пікових навантажень створених специфікою функціонування АЕС. Тобто замість того, щоб відмовитися від джерела проблеми, автори пропонують сумнівне технічне рішення цієї проблеми. Це відповідає українським традиціям коли старі двері підпирають граблями, аби не міняти петлі дверей.

Необхідність введення значних потужностей ГАЕС стає особливо незрозумілою вважаючи на твердження керівництва Енергоатома про те, що нові реактори в Україні будуть маневровими. Використання теплових електростанцій на вугіллі у маневровому режимі так само можливо за умови технічного переобладнання. Нащо тоді спочатку виробляти електрику, спалюючи обмеженні паливні ресурси щоб потім зберігати її на ГАЕС, втрачаючи значну частину, коли можна просто цей надлишок не виробляти.

Твердження про те, що функціонування нових ГАЕС сприятиме роботі об'єднаних енергосистем України та Росії, створить умови для інтеграції об'єднаної енергосистеми з Європейським союзом, та дозволить збільшити експорт електроенергії за рахунок дефіцитної "пікової" потужності, викликає подив, бо для збільшення експорту, а також уникнення втрат при передачах, достатньо створення "ліній короткого зв‘язку", або ліній постійного струму, з країнами - імпортерами.

Крім того, як розбудова атомної енергетики (зокрема, 22 нових енергоблоки на водяному охолодженні), так і пропонована базова для України технологія вирішення проблеми пікових навантажень (ГАЕС), потребують значної кількості додаткових вільних водних ресурсів, яких просто немає в Україні.  


*

 
Неефективна організація енергосистеми України

Найбільш серйозною проблемою Української енергетичної системи є успадкований радянський підхід до організації енергетичного господарства. Це включає централізованість за принципом етапів виробництва, та орієнтація на великомасштабні та низькоефективні об‘єкти.

Неефективна організація електроенергетичного сектору призводить до того, що енергетичне господарство є роздробленим, поділеним за принципом належності до окремого етапу виробництва і тоді відсутні необхідні зв'язки, спільні споживачі та спільне диспетчерське управління. Несучасні методи управління обтяжені ще й корупцією у галузі. АЕС, що, виробляють близько 50% електроенергії, та мають найгіршу маневреність, мають пріоритетний доступ до електромережі, решта ж працює у хаотичному режимі, не в останню чергу в залежності від особистих контактів. Це зумовлює коливання навантажень у мережі та необхідність у додаткових заходах з регуляції навантажень.

*

Проблемні питання проекту ДГАЕС 

У цьому розділі ми спробуємо проаналізувати ряд проблемних питань пов’язаних з перспективою добудови ДГАЕС, що полягають у сферах енергоефективності технології ГАЕС, економіки, стану енергетичного сектору, дотримання вимог законодавства та міжнародних конвенцій, техногенних, гідрологічних геологічних та сейсмічних ризиків, впливу на навколишнє середовище та соціальних наслідків проекту.  

*

Низька ефективність технології ГАЕС

 Україна є однією з найбільш енергоємних країн світу, навіть більш ніж багата на енергоресурси Росія, та має втричі нижчу енергоефективність ніж мають промислово розвинуті країни у середньому. У той самий час технологія ГАЕС передбачає великі втрати електроенергії – близько третини від того, що забирається із об‘єднаної енергосистеми ГАЕС із ціллю акумулювання - закачування води. До об‘єднаної енергосистеми ГАЕС повертає усього близько 70-75%, а 25-30%, електроенергії використовує на власні потреби.

У Дністровської ГАЕС повна проектна потужність у турбінному режимі складає 2268 Мвт, у насосному - 2947 Мвт. Тобто ГАЕС при відсутності надлишкової електроенергії, споживатиме більше електроенергії для закачування води в басейн, ніж вироблятиме. А якщо додати втрати на передачу струму, то ефективність використання ГАЕС буде ще меншою. Враховуючи віддаленість Дністровської ГАЕС від основних неманеврених енергогенеруючих потужностей, можна очікувати, що такі втрати будуть значними.

Зауважимо, що зважаючи на очікуваний баланс енерговиробництва, частина електроенергії, яку використовуватимуть для закачування води буде вироблятися з викопного палива (вугілля та газу). І використання технології ГАЕС означатиме значні втрати енергії і, таким чином, надзвичайно неефективне використання цього палива.

*

Економічний аспект

 Замовником будівництва ДГАЕС є ВАТ „Укргідроенерго” – структура, що об‘єднує тільки гідроенергетичні об’єкти, що самі по собі являються маневровими і не потребують додаткового регулювання. Тобто Укргідроенерго не є мотивованим замовником регулювання навантажень у системі за допомогою гідроакумулюючої технології.

Однак, сьогодні генеруючі потужності розділені по різним структурам, жодна з яких не може бути мотивованим замовником. Мабуть тому для проекту ДГАЕС не робилося повних економічних та енергетичних розрахунків її ефективності. Тоді як мотивований замовник, вибираючи проект регулюючої потужності мав зробити розрахунки ефективності існуючої енергосистеми, і, виходячи з цього, зробити аналіз енергетичної та економічної ефективності чисельних альтернатив проекту. У випадку існуючої ситуації ДГАЕС вбачається надуманим проектом без жодних обґрунтувань, націлений лише на освоєння коштів.

Економічний розрахунок вигідності ДГАЕС з точки зору „Укргідроенерго” будується на тому, що ДГАЕС купуватиме дешеву електроенергію під час падіння споживання та продаватиме під час піків споживання, що коштує дорожче. Проте, наразі тарифи на електроенергію поділяються на нічний та денний, що не завжди коректно відображає реальний попит.

Також, ДГАЕС знаходиться на значній віддалі від основних не маневрених енергопотужностей (Рівненська, Хмельницька та Південно-Українська АЕС). Отже, у собівартість проекту повинні входити і будівництво додаткових ЛЕП. А під час розрахунку прибутків від ДГАЕС – мають бути вирахувані втрати на передачу. Очевидно, такі розрахунки відсутні.

Враховуючи непередбачуваність ситуації в енергосекторі України, розвитку ринку електроенергії, та орієнтацію на інтеграцію до USTE ціни на електроенергію можуть радикально змінитися. Наприклад, інтеграція до європейського енергетичного ринку призведе до росту нічного тарифу на електроенергію за рахунок можливості експорту, що підірве економічні засади функціонування ДГАЕС. З огляду на великий строк окупності ДГАЕС економічні ризики пов’язані з проектом зростають, і тому постає ще одне важливе питання у зв’язку з тенденцією до приватизації об’єктів українського гідроенергокомплексу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України у квітні 2006 з метою прискорення завершення будівництва першої черги Дністровської ГАЕС рекомендовано НКРЕ здійснити перегляд тарифу на електричну енергію, що реалізується ВАТ "Укргідроенерго", врахувавши інвестиційну складову у розмірі 2 коп. за 1 кВт. та акумулювати ці кошти у спеціальному фонді фінансування ДГАЕС.

Незрозуміло чому населення повинно сплачувати за ще недобудовану ДГАЕС, тоді, коли витрати на будівництво мали б бути повернені з прибутків від роботи станції. У той самий час, сучасні дослідження (International Energy Agency, “Ukraine: Energy policy review”, 2006) показують, що Україна має величезний потенціал для підвищення енергоефективності, що є значно вигіднішим економічно та енергетично.

*

Фінансова непрозорість

 У 2006 р. перевірку аналізу формування та використання коштів спеціального фонду державного бюджету, передбачених Міністерством палива та енергетики України на будівництво Дністровської ГАЕС здійснювала Рахункова Палата України, але результати перевірки отримати наразі не вдалося.
Документально підтверджено перевіркою обласного КРУ ще у 2003 році, що таке „вигідне” будівництво може тривати не менше за спорудження Великого китайского муру. Як повідомив начальник обласного КРУ Іван Дребот, остання ревізія фінансової діяльності об'єкта виявила завищення обсягів робіт 14 підрядниками на суму трохи більше 321 тис. грн. (Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці, BukNews, 07.09.2006).

На сьогодні не існує або не оприлюднено повних комплексних економічних розрахунків по вигодах від ДГАЕС та видатках на її добудову, враховуючи питання часткової реконструкції гідроспоруд, втрачені внаслідок будівництва природні ресурси, оцінку ролі ДГАЕС у об’єднаній енергосистемі України та соціально-економічному розвитку регіону будівництва. Додаткового вивчення потребує питання власності Дністровського гідроенергокомплексу та його окремих споруд, питання впливовості місцевої влади на процеси, пов’язані з добудовою ДГАЕС, питання розподілу прибутків (якщо такі реально очікуються) від уведення в експлуатацію ДГАЕС та з’єднання її з об’єднаною енергосистемою України.


Copyright MyCorp © 2016 | Створити безкоштовний сайт на uCoz