Джерела екологічної загрози
У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.
Занепокоєні ситуацією, що склалася на планеті в останні десятиліття, провідні вчені, мислителі й політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану. Велика увага приділяється вивченню причин, динаміки й особливостей розвитку більшості із згаданих негативних факторів, встановленню складних взаємозв'язків між ними, моделюванню численних сценаріїв' різних природних і антропогенних процесів, складанню прогнозів й розробленню рекомендацій щодо подальшого стабільного розвитку суспільства й біосфери в цілому. Все детальніше досліджуються особливості функціонування екосистем усіх рівнів, виявляються нові закономірності у взаємовідносинах людини й довкілля, приймаються нові міжнародні угоди щодо охорони природи.
Безумовно, вирішальну роль у здійсненні переорієнтації напрямів та характеру майбутнього розвитку суспільства і гармонізації відносин між людиною і природою відіграватиме сучасна молодь. Тому таким необхідним є підвищення рівня її екологічної освіти, оволодіння нею знаннями про шляхи розвитку суспільства й природи у XXI ст., про складні, але надзвичайно важливі екологічні закони, принципи функціонування екосистем і біосфери, про життєдайні зв'язки між людством і довкіллям.
На основі наукового аналізу матеріалів про особливості та тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідки науково-технічної революції XX ст., про стан і перспективи використання природних ресурсів та стан і динаміку забруднення довкілля спеціалісти ООН та найвідоміших національних і міжнародних природоохоронних організацій зробили ряд висновків.
Погіршення стану більшості екосистем біосфери, значне зменшення біопродуктивності й біорізноманіття, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів при одночасному небаченому зростанні забруднення всіх геосфер пов'язані з інтенсивним зростанням населення Землі та розвитком науково-технічної революції протягом останніх 40—50 років. Саме необхідність задоволення зростаючих потреб людської спільноти призвела до небаченого розширення масштабів господарської діяльності, якісних змін у пропорціях світового господарства, у виробничих силах, характері виробничих потужностей, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання, які склалися у світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи. Образно кажучи, до розвитку глобальної екологічної і тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели кілька «вибухів»: демографічний, тобто надзвичайно швидке, вибухоподібне зростання кількості населення Землі за останнє століття, промислово-енерготехнічний і викликаний першими двома вибух насильства над природою.
Розглянемо детальніше зв'язки між ними, оскільки вияснення причинно-наслідкових залежностей у взаємодії антропогенних виробничих сил із силами природи дасть змогу визначити орієнтири і логіку подальшого вдосконалення відносин між суспільством і довкіллям, розумного регулювання виробництва й споживання як речовин, так і енергії.
За даними американського експерта Р. Макнамари, протягом багатьох тисячоліть населення зростало зі швидкістю руху равлика. Більше мільйона років знадобилось, щоб у 1800 р. кількість населення досягла 1 млрд чоловік. Але далі темп почав різко зростати. Наступного мільярда було досягнуто всього за 130 років, третій додався за ЗО років, четвертий — за 15 і п'ятий — лише за 12 років! Вчений припускає, що на початку XXI ст. населення планети щорічно збільшуватиметься на 100 млн, причому 90 % з них — за рахунок країн, що розвиваються. Розглянемо більш детально динаміку зростання.
У 1650 р. чисельність населення світу становила близько 500 млн чоловік, протягом наступних 200 років вона збільшилась вдвічі, іще раз удвоє зросла уже всього за 80 наступних років; у 1975 р. кількість населення Землі досягла 4 млрд чоловік.
Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловіки. Це означає, що кожного тижня до населення Землі додається 1,7 млн людей — стільки, скільки мешкає сьогодні в таких містах України, як Запоріжжя, Вінниця і Житомир, разом узятих.
Прогнозні оцінки показують, що у найближчому майбутньому чисельність населення продовжуватиме зростати приблизно на З чоловіки щосекунди, тобто приблизно на 90 млн чоловік на рік, і досягне в 2000 р. 7—8 млрд. Вчені також вважають, що до 2100 р. чисельність населення Землі має стабілізуватися десь на рівні 9—13 млрд чоловік, хоча для такої кількості людей існуючих на Землі природних ресурсів і можливостей біосфери для підтримки життя буде вже абсолютно недостатньо. Навіть при 7—8 млрд будуть мати місце масові вимирання від голоду й хвороб.
На країни, що розвиваються, припадатиме 88 % приросту населення, в розвинених країнах він не перевищуватиме 1 %. Важливим також є те, що зростання населення супроводжується аномальним територіальним розподілом його щільності за рахунок гіперурбанізації — дуже швидкого розростання міст і формування мегаполісів із населенням 15—20 млн. За прогнозами експертів ООН, на початку третього тисячоліття серед 60 світових міст-гігантів 50 розташовані в країнах, що розвиваються. Як гадають фахівці, найбільшими містами будуть Мехіко — 25,8 млн мешканців, Сан-Пауло — 24 млн, Калькутта й Бомбей — по 16 млн. Близько третини людства сьогодні проживає в містах із населенням 1 млн чоловік і більше (їхня кількість за період з 1950 по 1995 р. збільшилась у 4,5 раза), й саме ці міста стали найбільшими і найнебезпечнішими забруднювачами довкілля — його «раковими пухлинами». У країнах, що розвиваються, що¬річно в міста переселяється до 80 млн чоловік. Для міст-гігантів, яких стає все більше, характерною ознакою є не лише перезабруднення й активізація деградації природи на великих навколишніх площах, але й ускладнення контролю і управління соціально-економічними та екологічними процесами, транспортом, водопостачанням, забезпеченням житлом тощо.
Добробут людей тісно пов'язаний зі збільшенням кількості населення, розвитком господарства й станом довкілля. Усі ці фактори тісно пов'язані між собою й жоден із них не може бути змінений незалежно від інших. Важко точно визначити, що таке добробут людини, але прийнято вважати, що найважливішими його складовими є здоров'я й матеріальне забезпечення. Незаперечним фактом не лише для вчених, але й для широких мас населення є те, що наш добробут, наше здоров'я повністю залежать від стану природного середовища, в якому ми проживаємо, від якості повітря, яким ми дихаємо, їжі й води, які ми споживаємо, від здатності природи самоочищуватися і самовідновлюватися. Тому збереження чистого довкілля, активно функціонуючої біосфери — це гарантія нашого здоров'я, здоров'я наших нащадків, гарантія добробуту.
Вченими підраховано, що сучасна біосфера Землі здатна підтримати нормальне функціонування і розвиток людства, кількість якого не перевищуватиме 4—5 млрд чоловік, та ще й за умов оптимального розподілу національних прибутків, взаємодопомоги, взаемопідтримки й взаєморозуміння націй, ефективного використання загальнолюдського інтелекту для забезпечення добробу¬ту всіх людей планети, раціонального природокористування і охорони довкілля. Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар'єру (100 млрд кВт) кількість населення не повинна перевищувати 10 млрд чоловік (необхідна кількість енергії на душу населення становить близько 10 кВт).
За останні десятиліття ці умови не витримуються, наслідком чого є розвиток глобальних енергодемографічної й екологічної кризи, поява нових страшних хвороб (таких як СНІД, лихоманка ебола, поширення епідемій), виникнення воєн, жахливі аварії. Все більша кількість регіонів планети стає зонами екологічного лиха: Україна, Азовське, Чорне, Балтійське, Японське моря, Урал, Арал і Приаралля, Перська затока, Мексиканська затока, Кузбас, Тюменські нафтопромислові райони, Нова Земля, Сахель, Ефіопія та багато інших.
Нерегульоване примноження населення веде до зростання енерго- та промислового виробництва і як наслідок — зростання забруднень довкілля, утворення кислотних дощів, озонових дір, парникового ефекту, хвороби, зубожіння більшості населення. Сьогодні близько 10 млн дітей у світі недоїдають, а понад 200 млн харчуються неповноцінно. Мільярд найбідніших у боротьбі за своє виживання мають найбільшу кількість дітей і поповнює легіони найбідніших, що змушені винищувати залишки лісів і безцінних природних ресурсів, не піклуючись про їх відтворення чи збереження, а мільярд найбагатших у цей час споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє більшу частину відходів на планеті. І якщо тривалість життя північного американця, японця, західноєвропейця становить в середньому 73—75 років, і лише 9 дітей із 1000 вмирає у віці до 5 років, то тривалість життя жителя Латинської Америки, Південної Азії та Африки становить відповідно 65—57 — 52 роки, а вмирає дітей віком до 5 років 80—95 з 1000, а в зонах екологічного лиха до 150 і більше на 1000.
За матеріалами ООН, близько 250 млн чоловік сьогодні не мають якісної питної води. При цьому середній мешканець Північної Америки споживає води в 70—75 разів більше, ніж житель Центральної Африки чи Аравії, а майже 70 % всієї прісної води, що споживається у світі, йде на зрошення, але майже половина її втрачається, не досягаючи кореневої системи рослин.
За останні 100 років людство в 100 разів збільшило швидкість свого переміщення в просторі, в 1000 разів — використання енергетичних ресурсів і в 1 000000 разів — військову могутність. До речі, військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найжадібнішим споживачем природних ресурсів і одним із найсерйозніших забруднювачів довкілля. Нині промисловість світу виробляє в 7 раз більше товарів і видобуває в 3 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж у 1970 р.
Для задоволення своїх зростаючих потреб і збільшення комфортності існування людство розвинуло до незвичайно високого рівня енергетику, хімічну, нафтопереробну, металургійну, гірничо-видобувну, машинобудівну й легку промисловість, транспорт і засоби зв'язку. Його вплив досяг найвіддаленіших куточків земної кулі — і на суші, і в океані, а також ближнього Космосу й планет Сонячної системи. Сьогодні негативно впливають на лю¬дину й живі істоти біосфери понад 50 тис. хімічних речовин, які використовує людина. Більшість з них, особливо новітні синтетичні матеріали; деякі відходи, не переробляються природою, оскільки є чужими її екосистемам, і накопичуються, отруюючи довкілля. У 70-х роках у біосферу було викинуто близько 2 млн найменувань хімічних сполук без врахування міндобрив.
Близько 500 млн автомобілів щорічно викидають в атмосферу Землі 400 млн т оксидів вуглецю, понад 100 млн т вуглеводнів, сотні тисяч тонн свинцю. Промислові підприємства, теплові електростанції, засоби авто- й авіатранспорту щорічно спалюють понад 5 млрд т вугілля, нафти і більше трильйона кубометрів газу. А в природні водойми щорічно спускається близько 500 млрд т промислових і побутових стоків, у тому числі кілька мільйонів тонн нафти. Нагадаємо, що 1 л нафти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зрошення, технічних потреб) 1 млн л води.
Щорічно в промисловому виробництві утворюється 2100 млн т твердих відходів, із них 338 млн т потенційно небезпечних. Спеціалісти підрахували, що до 2000 р. буде накопичено близько 1 млн м3 найнебезпечніших відходів — високорадіоактивних. Ви¬добування й транспортування радіоактивних руд, виробництво енергії на АЕС, ліквідація АЕС, що відпрацювали свій ресурс (до 2000 р. доведеться ліквідувати близько 70 промислових і 256 науково-дослідних ядерних реакторів), поховання радіоактивних від¬ходів і досі залишаються однією з найважливіших екологічних проблем, які людство повинне вирішити в найближчі десятиліття.
Вчені стверджують, що у наступні 20-30 років через зміни в навколишньому середовищі, спричинені людською діяльністю, світ може втратити більше мільйона видів рослин і тварин. Рівень вимирання у 1000 разів перевищує встановлений природою «нормальний» рівень — тобто 100 видів кожного дня. Близько 10 % рослин зони помірного клімату та 11 % з 9000 видів птахів світу ризикують стати вимираючими; така ж доля чекає на 130 000 ви¬дів живих істот тропічної зони.
У той же час сьогодні добре відомо, що однією з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми є кількість видів живих істот у ній, що еволюційно добре пристосувалися до співіснування й активно функціонують. Тобто біологічна різноманітність — запорука витривалості, стій¬кості як екосистеми, так і біосфери в цілому. Екологічні взаємодії між різними видами живих істот та довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить існування людей. Біорізноманітність включає також і генетичну різноманітність життя на планеті. А без генетичної різноманітності життя втрачає здатність пристосовуватися до змін — адаптуватися. Зменшення біорізноманітності — серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення.
За даними ООН, близько 900 млн чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких зазнають негативного впливу явища опустелювання. Внаслідок цього щорічно втрачається близько 42 млрд доларів; у тому числі для Азії — 21 млрд, Африки — 9, Північної Америки й Австралії — по З млрд доларів, Європи — 1 млрд. Приблизно 100 країн, які зазнають такого впливу, є регіонами з найбільш серйозними глобальними екологічними проблемами. 81 країна з них належить до тих, що розвиваються, тобто мають ще слабкий економічний потенціал, і терплять голод, бідність, хвороби, низький рівень розвитку освіти й науки. Тут екологічні проблеми дуже тісно пов'язані з соціально-економічними й призводять до політичних збурень, революцій, воєн, що знову ж таки закінчується екологічними катастрофами.
Отже, як бачимо, такі явища, як опустелювання, деградація грунтів, деградація біосфери і зменшення її біорізноманіття, збільшення кількості кислотних дощів, розвиток парникового ефекту та поява озонових дірок у атмосфері, тобто глобальні негативні кліматичні й біологічні зміни розвиваються під впливом неконтрольованої, неузгодженої з Законами Життя Природи антропогенної діяльності. І чим активніша ця діяльність, тим сильн¬ша зворотна реакція Природи, яка відплачує людям за їх бездумне втручання у віками налагоджений ритм і режим життя біосфери. Яскравим прикладом можуть бути регіони великих міст, промислових і енергетичних центрів, де за комфорт існування люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя. Наведемо приклади, які підтверджують це. Так, величезна кількість отруйних речовин, що накопичується навколо всіх промислових центрів та перехімізованих сільськогосподарських угідь (які поглинають мільйони тонн хімічних добрив щорічно), виноситься поверхневими і ґрунтовими водами в ріки, звідки — в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітрами, нафтопродукти від аварій танкерів та від нафтопромислів. У результаті в багатьох прибережних районах Європи, Азії, Америки, Африки, навіть Австралії за останні 20 років дуже погіршилися екологічні умови, зменшилася кількість риби, молюсків, планктону, птахів, збільшилась кількість захворювань людей, почастішали явища «червоних припливів», «цвітіння» води, що приносять з собою загибель усього живого від нестачі кисню і створюють все більші «мертві зони». Одна з найбільших таких зон недавно створилася в Мексиканській затоці біля гирла р. Міссісіпі, яка несе дуже забруднені води. Площа «мертвої плями» перевищила 4000 км2. Все частіше «мертві зони» утворюються в Чорному морі — в районі гирла Дністра, Дунаю, Південного Бугу, біля Одеси, Ялти, Керчі. Жителі Придніпров'я вже багато років є свідками цвітіння наших водосховищ — Київського, Канівського, Каховського.
Хижацький вилов риби у Світовому океані й внутрішніх морях протягом останніх 20 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення деяких найбільш цінних видів риби. В прісних озерах Північної Америки і Скандинавії риба гине від підвищення кислотності води. Виміри, виконані в 1990—1991 рр. на великих площах Північної Америки і Європи, показали, що промислові і автотранспортні забруднення призвели до того, що кислотність дощової води тут часто-густо
в 10 і більше разів перевищує норму. Гине не лише риба в озерах, гинуть останні острівки лісу, які людина ще не встигла знищити. Ця проблема вже виникла у Бразилії, Китаї, Індії, Венесуелі, Замбії, в Росії й Україні.
Дуже швидкими темпами деградують грунти в усьому світі. Як відомо, для утворення родючого грунту потрібні тисячі, а то й мільйони років. А сучасна людина здатна зруйнувати грунт за 1—2 роки. Повсюди наступає ерозія, виснаження, засолення грунтів. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд т речовин. За глобальною оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внаслідок антропогенної діяльності вже деградовано понад 15% всієї світової суші. У межах цієї площі близько 6 % землі зруйновано водною ерозією, 28 % — вітровою, понад 12 % — засолено через неправильне зрошення, близько 5 % — виведено з ладу внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (випас худоби й витоптування, зведення лісів, постійні розорювання, будівництво та ін.).
Щороку землі України втрачають близько 24 млн тонн гумусу.
Підприємства Мінхімпрому й Міндобрив скидають у ріки й водойми України щороку близько 50 млн тонн агресивних речовин, що містять, зокрема, фтор, фенол, формальдегід, пестициди.
Через втрату родючості грунтів, опустелювання територій, знищення лісів лише в Африці в 1984—85 рр. постраждали близько ЗО млн чоловік у 21 країні, а 10 млн змушені були стати «екологічними» біженцями, змінити своє місце проживання.
Величезну тривогу в світі викликає перезабруднення шкідливими газами атмосфери, що призвело до збільшення «озонових дір» і розвитку «парникового ефекту» на планеті. Перше явище спричинило зменшення захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового опромінювання і розвитку в зв'язку з цим у людей захворювань шкіри (опіки, рак), втрати зору та ін., а друге — до потепління клімату, танення льодовиків, значного глобального підвищення рівня океану, порушення нормального функціонування й деградації екосистем.
В результаті знищення лісів у Бразилії, СІЛА, Південній Азії, Карпатах, Альпах значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству чимраз більших збитків. Якщо раніше такі повені й селі траплялися один раз на 50—80 років, то тепер — кожні 4—6 років.
Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини, не існує. їм лише здається, що вони існують в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.
Довкілля — природний капітал, без якого неможливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних ресурсів — лісів, грунтів, корисних копалин, чистої прісної води, повітря, риби, тварин тощо, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути лише один: реалізація в гло¬бальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Кожної години на нашій планеті:
1700 акрів продуктивної землі стає пустелею;
близько 2000 дітей помирають з голоду;
55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;
1000 чоловік вмирають від отруєння водою;
2000 тонн кислотних дощів випадає у Північній півкулі;
5—6 видів тваринного чи рослинного світу зникають.
Кожної хвилини:
знищується більше 51 акра тропічних лісів;
використовується близько 35 000 барелів нафти;
знищується 50 тонн родючого грунту через непра¬вильне його використання;
виділяється більше 12 000 тонн вуглекислого газу в атмосферу.
У наш час людство переживає надзвичайно важливий, критичний період своєї історії — період небаченого досі, загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, деградації людської моралі, зростання бідності, поширення хвороб, голоду, злочинності, агресивності, зростання до критичного рівня конфлікту між техносферою і біосферою.Занепокоєні ситуацією, що склалася на планеті в останні десятиліття, провідні вчені, мислителі й політичні діячі більшості країн світу докладають величезних зусиль у пошуках виходу з цього кризового стану. Велика увага приділяється вивченню причин, динаміки й особливостей розвитку більшості із згаданих негативних факторів, встановленню складних взаємозв'язків між ними, моделюванню численних сценаріїв' різних природних і антропогенних процесів, складанню прогнозів й розробленню рекомендацій щодо подальшого стабільного розвитку суспільства й біосфери в цілому. Все детальніше досліджуються особливості функціонування екосистем усіх рівнів, виявляються нові закономірності у взаємовідносинах людини й довкілля, приймаються нові міжнародні угоди щодо охорони природи.
Безумовно, вирішальну роль у здійсненні переорієнтації напрямів та характеру майбутнього розвитку суспільства і гармонізації відносин між людиною і природою відіграватиме сучасна молодь. Тому таким необхідним є підвищення рівня її екологічної освіти, оволодіння нею знаннями про шляхи розвитку суспільства й природи у XXI ст., про складні, але надзвичайно важливі екологічні закони, принципи функціонування екосистем і біосфери, про життєдайні зв'язки між людством і довкіллям.
На основі наукового аналізу матеріалів про особливості та тенденції демографічного, соціально-економічного розвитку суспільства й наслідки науково-технічної революції XX ст., про стан і перспективи використання природних ресурсів та стан і динаміку забруднення довкілля спеціалісти ООН та найвідоміших національних і міжнародних природоохоронних організацій зробили ряд висновків.
Погіршення стану більшості екосистем біосфери, значне зменшення біопродуктивності й біорізноманіття, катастрофічне виснаження грунтів і мінеральних ресурсів при одночасному небаченому зростанні забруднення всіх геосфер пов'язані з інтенсивним зростанням населення Землі та розвитком науково-технічної революції протягом останніх 40—50 років. Саме необхідність задоволення зростаючих потреб людської спільноти призвела до небаченого розширення масштабів господарської діяльності, якісних змін у пропорціях світового господарства, у виробничих силах, характері виробничих потужностей, техніці й технологіях, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні. Моделі виробництва і споживання, які склалися у світі, перестали відповідати умовам нормального співіснування людини й природи. Образно кажучи, до розвитку глобальної екологічної і тісно пов'язаної з нею соціально-економічної кризи, які сьогодні загрожують існуванню нашої цивілізації, призвели кілька «вибухів»: демографічний, тобто надзвичайно швидке, вибухоподібне зростання кількості населення Землі за останнє століття, промислово-енерготехнічний і викликаний першими двома вибух насильства над природою.
Розглянемо детальніше зв'язки між ними, оскільки вияснення причинно-наслідкових залежностей у взаємодії антропогенних виробничих сил із силами природи дасть змогу визначити орієнтири і логіку подальшого вдосконалення відносин між суспільством і довкіллям, розумного регулювання виробництва й споживання як речовин, так і енергії.
За даними американського експерта Р. Макнамари, протягом багатьох тисячоліть населення зростало зі швидкістю руху равлика. Більше мільйона років знадобилось, щоб у 1800 р. кількість населення досягла 1 млрд чоловік. Але далі темп почав різко зростати. Наступного мільярда було досягнуто всього за 130 років, третій додався за ЗО років, четвертий — за 15 і п'ятий — лише за 12 років! Вчений припускає, що на початку XXI ст. населення планети щорічно збільшуватиметься на 100 млн, причому 90 % з них — за рахунок країн, що розвиваються. Розглянемо більш детально динаміку зростання.
У 1650 р. чисельність населення світу становила близько 500 млн чоловік, протягом наступних 200 років вона збільшилась вдвічі, іще раз удвоє зросла уже всього за 80 наступних років; у 1975 р. кількість населення Землі досягла 4 млрд чоловік.
Протягом хвилини населення світу збільшується на 172 чоловіки. Це означає, що кожного тижня до населення Землі додається 1,7 млн людей — стільки, скільки мешкає сьогодні в таких містах України, як Запоріжжя, Вінниця і Житомир, разом узятих.
Прогнозні оцінки показують, що у найближчому майбутньому чисельність населення продовжуватиме зростати приблизно на З чоловіки щосекунди, тобто приблизно на 90 млн чоловік на рік, і досягне в 2000 р. 7—8 млрд. Вчені також вважають, що до 2100 р. чисельність населення Землі має стабілізуватися десь на рівні 9—13 млрд чоловік, хоча для такої кількості людей існуючих на Землі природних ресурсів і можливостей біосфери для підтримки життя буде вже абсолютно недостатньо. Навіть при 7—8 млрд будуть мати місце масові вимирання від голоду й хвороб.
На країни, що розвиваються, припадатиме 88 % приросту населення, в розвинених країнах він не перевищуватиме 1 %. Важливим також є те, що зростання населення супроводжується аномальним територіальним розподілом його щільності за рахунок гіперурбанізації — дуже швидкого розростання міст і формування мегаполісів із населенням 15—20 млн. За прогнозами експертів ООН, на початку третього тисячоліття серед 60 світових міст-гігантів 50 розташовані в країнах, що розвиваються. Як гадають фахівці, найбільшими містами будуть Мехіко — 25,8 млн мешканців, Сан-Пауло — 24 млн, Калькутта й Бомбей — по 16 млн. Близько третини людства сьогодні проживає в містах із населенням 1 млн чоловік і більше (їхня кількість за період з 1950 по 1995 р. збільшилась у 4,5 раза), й саме ці міста стали найбільшими і найнебезпечнішими забруднювачами довкілля — його «раковими пухлинами». У країнах, що розвиваються, що¬річно в міста переселяється до 80 млн чоловік. Для міст-гігантів, яких стає все більше, характерною ознакою є не лише перезабруднення й активізація деградації природи на великих навколишніх площах, але й ускладнення контролю і управління соціально-економічними та екологічними процесами, транспортом, водопостачанням, забезпеченням житлом тощо.
Добробут людей тісно пов'язаний зі збільшенням кількості населення, розвитком господарства й станом довкілля. Усі ці фактори тісно пов'язані між собою й жоден із них не може бути змінений незалежно від інших. Важко точно визначити, що таке добробут людини, але прийнято вважати, що найважливішими його складовими є здоров'я й матеріальне забезпечення. Незаперечним фактом не лише для вчених, але й для широких мас населення є те, що наш добробут, наше здоров'я повністю залежать від стану природного середовища, в якому ми проживаємо, від якості повітря, яким ми дихаємо, їжі й води, які ми споживаємо, від здатності природи самоочищуватися і самовідновлюватися. Тому збереження чистого довкілля, активно функціонуючої біосфери — це гарантія нашого здоров'я, здоров'я наших нащадків, гарантія добробуту.
Вченими підраховано, що сучасна біосфера Землі здатна підтримати нормальне функціонування і розвиток людства, кількість якого не перевищуватиме 4—5 млрд чоловік, та ще й за умов оптимального розподілу національних прибутків, взаємодопомоги, взаемопідтримки й взаєморозуміння націй, ефективного використання загальнолюдського інтелекту для забезпечення добробу¬ту всіх людей планети, раціонального природокористування і охорони довкілля. Навіть за стабілізації енерговиробництва на рівні теплового бар'єру (100 млрд кВт) кількість населення не повинна перевищувати 10 млрд чоловік (необхідна кількість енергії на душу населення становить близько 10 кВт).
За останні десятиліття ці умови не витримуються, наслідком чого є розвиток глобальних енергодемографічної й екологічної кризи, поява нових страшних хвороб (таких як СНІД, лихоманка ебола, поширення епідемій), виникнення воєн, жахливі аварії. Все більша кількість регіонів планети стає зонами екологічного лиха: Україна, Азовське, Чорне, Балтійське, Японське моря, Урал, Арал і Приаралля, Перська затока, Мексиканська затока, Кузбас, Тюменські нафтопромислові райони, Нова Земля, Сахель, Ефіопія та багато інших.
Нерегульоване примноження населення веде до зростання енерго- та промислового виробництва і як наслідок — зростання забруднень довкілля, утворення кислотних дощів, озонових дір, парникового ефекту, хвороби, зубожіння більшості населення. Сьогодні близько 10 млн дітей у світі недоїдають, а понад 200 млн харчуються неповноцінно. Мільярд найбідніших у боротьбі за своє виживання мають найбільшу кількість дітей і поповнює легіони найбідніших, що змушені винищувати залишки лісів і безцінних природних ресурсів, не піклуючись про їх відтворення чи збереження, а мільярд найбагатших у цей час споживає більшу частину природних ресурсів, грішить небаченим марнотратством і виробляє більшу частину відходів на планеті. І якщо тривалість життя північного американця, японця, західноєвропейця становить в середньому 73—75 років, і лише 9 дітей із 1000 вмирає у віці до 5 років, то тривалість життя жителя Латинської Америки, Південної Азії та Африки становить відповідно 65—57 — 52 роки, а вмирає дітей віком до 5 років 80—95 з 1000, а в зонах екологічного лиха до 150 і більше на 1000.
За матеріалами ООН, близько 250 млн чоловік сьогодні не мають якісної питної води. При цьому середній мешканець Північної Америки споживає води в 70—75 разів більше, ніж житель Центральної Африки чи Аравії, а майже 70 % всієї прісної води, що споживається у світі, йде на зрошення, але майже половина її втрачається, не досягаючи кореневої системи рослин.
За останні 100 років людство в 100 разів збільшило швидкість свого переміщення в просторі, в 1000 разів — використання енергетичних ресурсів і в 1 000000 разів — військову могутність. До речі, військова справа і виробництво зброї в розвинених країнах є найжадібнішим споживачем природних ресурсів і одним із найсерйозніших забруднювачів довкілля. Нині промисловість світу виробляє в 7 раз більше товарів і видобуває в 3 рази (за масою) більше корисних копалин, ніж у 1970 р.
Для задоволення своїх зростаючих потреб і збільшення комфортності існування людство розвинуло до незвичайно високого рівня енергетику, хімічну, нафтопереробну, металургійну, гірничо-видобувну, машинобудівну й легку промисловість, транспорт і засоби зв'язку. Його вплив досяг найвіддаленіших куточків земної кулі — і на суші, і в океані, а також ближнього Космосу й планет Сонячної системи. Сьогодні негативно впливають на лю¬дину й живі істоти біосфери понад 50 тис. хімічних речовин, які використовує людина. Більшість з них, особливо новітні синтетичні матеріали; деякі відходи, не переробляються природою, оскільки є чужими її екосистемам, і накопичуються, отруюючи довкілля. У 70-х роках у біосферу було викинуто близько 2 млн найменувань хімічних сполук без врахування міндобрив.
Близько 500 млн автомобілів щорічно викидають в атмосферу Землі 400 млн т оксидів вуглецю, понад 100 млн т вуглеводнів, сотні тисяч тонн свинцю. Промислові підприємства, теплові електростанції, засоби авто- й авіатранспорту щорічно спалюють понад 5 млрд т вугілля, нафти і більше трильйона кубометрів газу. А в природні водойми щорічно спускається близько 500 млрд т промислових і побутових стоків, у тому числі кілька мільйонів тонн нафти. Нагадаємо, що 1 л нафти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зрошення, технічних потреб) 1 млн л води.
Щорічно в промисловому виробництві утворюється 2100 млн т твердих відходів, із них 338 млн т потенційно небезпечних. Спеціалісти підрахували, що до 2000 р. буде накопичено близько 1 млн м3 найнебезпечніших відходів — високорадіоактивних. Ви¬добування й транспортування радіоактивних руд, виробництво енергії на АЕС, ліквідація АЕС, що відпрацювали свій ресурс (до 2000 р. доведеться ліквідувати близько 70 промислових і 256 науково-дослідних ядерних реакторів), поховання радіоактивних від¬ходів і досі залишаються однією з найважливіших екологічних проблем, які людство повинне вирішити в найближчі десятиліття.
Вчені стверджують, що у наступні 20-30 років через зміни в навколишньому середовищі, спричинені людською діяльністю, світ може втратити більше мільйона видів рослин і тварин. Рівень вимирання у 1000 разів перевищує встановлений природою «нормальний» рівень — тобто 100 видів кожного дня. Близько 10 % рослин зони помірного клімату та 11 % з 9000 видів птахів світу ризикують стати вимираючими; така ж доля чекає на 130 000 ви¬дів живих істот тропічної зони.
У той же час сьогодні добре відомо, що однією з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми є кількість видів живих істот у ній, що еволюційно добре пристосувалися до співіснування й активно функціонують. Тобто біологічна різноманітність — запорука витривалості, стій¬кості як екосистеми, так і біосфери в цілому. Екологічні взаємодії між різними видами живих істот та довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить існування людей. Біорізноманітність включає також і генетичну різноманітність життя на планеті. А без генетичної різноманітності життя втрачає здатність пристосовуватися до змін — адаптуватися. Зменшення біорізноманітності — серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення.
За даними ООН, близько 900 млн чоловік проживають у посушливих зонах нашої планети, землі яких зазнають негативного впливу явища опустелювання. Внаслідок цього щорічно втрачається близько 42 млрд доларів; у тому числі для Азії — 21 млрд, Африки — 9, Північної Америки й Австралії — по З млрд доларів, Європи — 1 млрд. Приблизно 100 країн, які зазнають такого впливу, є регіонами з найбільш серйозними глобальними екологічними проблемами. 81 країна з них належить до тих, що розвиваються, тобто мають ще слабкий економічний потенціал, і терплять голод, бідність, хвороби, низький рівень розвитку освіти й науки. Тут екологічні проблеми дуже тісно пов'язані з соціально-економічними й призводять до політичних збурень, революцій, воєн, що знову ж таки закінчується екологічними катастрофами.
Отже, як бачимо, такі явища, як опустелювання, деградація грунтів, деградація біосфери і зменшення її біорізноманіття, збільшення кількості кислотних дощів, розвиток парникового ефекту та поява озонових дірок у атмосфері, тобто глобальні негативні кліматичні й біологічні зміни розвиваються під впливом неконтрольованої, неузгодженої з Законами Життя Природи антропогенної діяльності. І чим активніша ця діяльність, тим сильн¬ша зворотна реакція Природи, яка відплачує людям за їх бездумне втручання у віками налагоджений ритм і режим життя біосфери. Яскравим прикладом можуть бути регіони великих міст, промислових і енергетичних центрів, де за комфорт існування люди розплачуються хворобами, стресами, неповноцінними дітьми, скороченням тривалості життя. Наведемо приклади, які підтверджують це. Так, величезна кількість отруйних речовин, що накопичується навколо всіх промислових центрів та перехімізованих сільськогосподарських угідь (які поглинають мільйони тонн хімічних добрив щорічно), виноситься поверхневими і ґрунтовими водами в ріки, звідки — в моря й океани. До них додаються забруднювачі, що переносяться вітрами, нафтопродукти від аварій танкерів та від нафтопромислів. У результаті в багатьох прибережних районах Європи, Азії, Америки, Африки, навіть Австралії за останні 20 років дуже погіршилися екологічні умови, зменшилася кількість риби, молюсків, планктону, птахів, збільшилась кількість захворювань людей, почастішали явища «червоних припливів», «цвітіння» води, що приносять з собою загибель усього живого від нестачі кисню і створюють все більші «мертві зони». Одна з найбільших таких зон недавно створилася в Мексиканській затоці біля гирла р. Міссісіпі, яка несе дуже забруднені води. Площа «мертвої плями» перевищила 4000 км2. Все частіше «мертві зони» утворюються в Чорному морі — в районі гирла Дністра, Дунаю, Південного Бугу, біля Одеси, Ялти, Керчі. Жителі Придніпров'я вже багато років є свідками цвітіння наших водосховищ — Київського, Канівського, Каховського.
Хижацький вилов риби у Світовому океані й внутрішніх морях протягом останніх 20 років призвів до катастрофічного зменшення рибних запасів у всьому світі, до повного зникнення деяких найбільш цінних видів риби. В прісних озерах Північної Америки і Скандинавії риба гине від підвищення кислотності води. Виміри, виконані в 1990—1991 рр. на великих площах Північної Америки і Європи, показали, що промислові і автотранспортні забруднення призвели до того, що кислотність дощової води тут часто-густо
в 10 і більше разів перевищує норму. Гине не лише риба в озерах, гинуть останні острівки лісу, які людина ще не встигла знищити. Ця проблема вже виникла у Бразилії, Китаї, Індії, Венесуелі, Замбії, в Росії й Україні.
Дуже швидкими темпами деградують грунти в усьому світі. Як відомо, для утворення родючого грунту потрібні тисячі, а то й мільйони років. А сучасна людина здатна зруйнувати грунт за 1—2 роки. Повсюди наступає ерозія, виснаження, засолення грунтів. Підраховано: щорічно з оброблюваних земель виноситься понад 25 млрд т речовин. За глобальною оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внаслідок антропогенної діяльності вже деградовано понад 15% всієї світової суші. У межах цієї площі близько 6 % землі зруйновано водною ерозією, 28 % — вітровою, понад 12 % — засолено через неправильне зрошення, близько 5 % — виведено з ладу внаслідок перехімізації та фізичної деструкції (випас худоби й витоптування, зведення лісів, постійні розорювання, будівництво та ін.).
Щороку землі України втрачають близько 24 млн тонн гумусу.
Підприємства Мінхімпрому й Міндобрив скидають у ріки й водойми України щороку близько 50 млн тонн агресивних речовин, що містять, зокрема, фтор, фенол, формальдегід, пестициди.
Через втрату родючості грунтів, опустелювання територій, знищення лісів лише в Африці в 1984—85 рр. постраждали близько ЗО млн чоловік у 21 країні, а 10 млн змушені були стати «екологічними» біженцями, змінити своє місце проживання.
Величезну тривогу в світі викликає перезабруднення шкідливими газами атмосфери, що призвело до збільшення «озонових дір» і розвитку «парникового ефекту» на планеті. Перше явище спричинило зменшення захисної дії озонового шару від сонячного ультрафіолетового опромінювання і розвитку в зв'язку з цим у людей захворювань шкіри (опіки, рак), втрати зору та ін., а друге — до потепління клімату, танення льодовиків, значного глобального підвищення рівня океану, порушення нормального функціонування й деградації екосистем.
В результаті знищення лісів у Бразилії, СІЛА, Південній Азії, Карпатах, Альпах значно почастішали катастрофічні повені на ріках, що завдає людству чимраз більших збитків. Якщо раніше такі повені й селі траплялися один раз на 50—80 років, то тепер — кожні 4—6 років.
Люди забули, що іншого джерела, окрім біосфери та її ресурсів, для підтримки існування життя на Землі, в тому числі й людини, не існує. їм лише здається, що вони існують в умовах достатньої кількості природних ресурсів. Насправді ж навіть при сучасній енергоозброєності й найпередовіших технологіях швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення.
Довкілля — природний капітал, без якого неможливий розвиток і задоволення потреб людини, створення комфортних умов для існування. Враховуючи той факт, що йде швидке скорочення всіх видів наявних ресурсів — лісів, грунтів, корисних копалин, чистої прісної води, повітря, риби, тварин тощо, вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути лише один: реалізація в гло¬бальному масштабі стратегії самообмеження, ресурсозбереження й запровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам нормального функціонування екосистем біосфери.
ПАМ'ЯТАЙТЕ!
Кожної години на нашій планеті:
1700 акрів продуктивної землі стає пустелею;
близько 2000 дітей помирають з голоду;
55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;
1000 чоловік вмирають від отруєння водою;
2000 тонн кислотних дощів випадає у Північній півкулі;
5—6 видів тваринного чи рослинного світу зникають.
Кожної хвилини:
знищується більше 51 акра тропічних лісів;
використовується близько 35 000 барелів нафти;
знищується 50 тонн родючого грунту через непра¬вильне його використання;
виділяється більше 12 000 тонн вуглекислого газу в атмосферу.
